а дзвони знову б́́́ ́ють і б ́ють
залізним язиком без втоми
ти повертаєшся додому
до тих що здавна тебе ждуть
здійнялось чорне вороння
немов на трапезний молебень
і ніби синє чисте небо
вдяглось у траурне вбрання
ти їдеш здалеку
а дзвін
все плаче й плаче без упину
тебе стрічають на колінах -
додому повернувся син
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: Хлопан Володимир (slon)