Двір широкий, за ним - пліт,
Біля плоту грівся кіт.
Півень ходив по плоту
І горлав: "Ку-ку-рі-ку!"
Раз до плоту із ліска
Лиска хитра підійшла.
Чемно з півнем привіталась,
Поклонилась, засміялась.
Потім тишком-нишком стала
Й дуже лагідно сказала:
"Гарний, друже, голос маєш,
Та й чудово ж ти співаєш.
А чи можеш заспівать
Так, як батько твій співав?
Він був гордий й гарний дуже,
І до співу не байдужий.
Він, як ти, тут теж стояв,
Одну ногу піднімав,
Та ще й очі заплющав,
І співав, співав, співав!"
На лисицю подивився,
Півень,звісно, загордився.
І до неї чемно дуже
Сказав щиро, небайдуже:
"В цьому дивного нічого,
Я ж похожий теж на нього.
І співаю я нівроку."
І підняв одну він ногу,
Ще й заплющив свої очі
І крильми змахнув охоче,
Загорланив що ж сили:
"Ку-ку-кі-ку! Лиско, мила!"
Та ж підскочивши щосили,
Швидко півника схопила.
Понесла до лісу сміло,
Бо ж поснідати хотіла.
Півень теж був не дурак
І сказав лисиці так:
"А матуся твоя мила,
Коли снідати хотіла,
То не так, як ти, робила!
Справжня то була лисичка,
Була в неї гарна звичка-
Перш, ніж здобич розірвати,
Вміла весело співати!"
І лисичка піддалася:
"Я вся в неї удалася!"
І хоч снідати хотіла,
Очі вмить вона закрила,
(Теж співати захотіла).
Пащу широко відкрила,
Натужила усі сили,
Таж співать вона не вміла,
Лиш хрипіла й жебоніла.
Півень тільки цього й ждав,
Крильми швидко замахав,
І підстрибнув, підлетів,
І на дерево він сів.
Облизалася лисиця:
"Це ж нікуди не годиться!
Мене півень обдурив,
Як же він таке зробив?"
І сумна вона, й сердита
Почвалала, як побита.
Півня їй вже не дістать,
То ж голодна пішла спать.
От тобі й ку-ку-рі-ку,
Він науку знав таку:
"Будеш добрим- проковтнуть,
Будеш хитрим - не візьмуть,
То ж живти-поживай
І науку здобувай!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679134
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.07.2016
автор: геометрія