Коли між натовпу зажурених очей
Недбалим переходом тиша сходить,
У мережевому недопалку ночей
Сон прокидається і щось говорить.
Чим раз гучніше папороть цвіте,
Шукай її, не думай, що невдало.
І десь чекали нас давно, проте...
Танцює вечір з люстрою у залі
І між рядків, наповнених теплом,
І полудневої розради спеки,
Зривався вітер в посмішках розмов,
Тривогою змітаючи проспекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: s o v a