Нерви розхитані, й лезом нагострений слух.
Відчай засвідчує: ти іще хворий на зиму.
Але живий, тож бери себе в руки й веслуй,
Скоро для хижого ока ти станеш незримим.
Рибі затісно пливти у потоках легень.
Дихай же глибше, вдихай це повітря дощенту.
Хто це із моря виходить, немов із легенд?
Хто із небес витікає, неначе дощем тут?
Страху медуза впивається й тягне до дна.
Хто не завмер, коли море хитнулося тричі?
Рибі просторо, бо замість повітря – вода.
Берег так близько, і хтось тебе кличе і кличе…
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: Катка