Голова – невеличкий контейнер для мозку,
Та все ж скільки в ній поміщається бруду!
Я, час від часу і сам ненароком
Гублюсь в думках, голосах, серед люду.
Мені час від часу так хочеться взяти,
І вирвати той мій смітник із корінням,
А на пусте місце (щоб час не втрачати),
Новій голові засівати насіння.
Я наче з здорового глузду поїхав,
Ідеями хворими світ інфікую,
Шукаю у строфах єдину утіху,
Стрічками-бинтами мов муміфікуюсь.
Голова – величезний контейнер для шлаку,
Того, що всі охрестили «інфою».
Головне, щоб вона не прощалась з тобою,
Коли запихнешся черговим Біг Маком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679327
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2016
автор: Чакір