Розлука нас обох вже доконала.
Очей твоїх кудись подівся блиск.
Мене, ти кажеш, ледь також впізнала,
То хто ж тоді отримав з цього зиск?
Ми мовчимо, дивитись гірко в очі,
Життя завжди пов’язане з жалем
І душу розкриваєм неохоче
Щоб більших ще уникнути проблем.
Я бачу все і все я розумію,
Це видно по опущених очах.
І все ж я вдячний тому соловію,
Що нас тоді бентежив по ночах.
22.07.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2016
автор: Мирослав Вересюк