Болить любов, і мрії, і слова.
Вони якось не можуть не боліти.
Ламаю в хмиз журбу. І на дрова
Кладу, щоби вона змогла згоріти.
Згоріла вмить. Та попіл- смуток-сон.
В повітрі вив, як те щеня маленьке.
Болять слова. Коло старих вікон
Якесь пташа. Однісінке, одненьке.
Я придивилась-крила в нього є.
Це Янгол мій, що я його здушила
Словами болі. Він-це надсвяте.
А я його... Й в кімнату... Не впустила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679466
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2016
автор: Відочка Вансель