Втопитися між хвилями неспокою.
Втомитись і вдихнути на півкроці.
І свій відхід прийняти без емоцій,
діждавшися твого німого докору.
Не мати сил, щоб вимовити рішення.
І вимолити слово як причастя.
Я так і не збагнула, в чому щастя
(а ти казав, що я вночі мудрішаю).
Якщо не обіцяти – хоч прикинутись:
по той бік вітру маряться обійми.
Та наостанок видихнути: вільна.
Спинити мить. Сп’яніти. І прокинутись.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2016
автор: Катка