Мій Керубим! Я побачила твою людську душу і стало так безмірно радісно, що твоє серце вміє бути добрим та милосердним. Барвистий світ відкрила мені твоя незаселеність чужими думками. Твоя мовчазна мудрість була такою голосною, що мені забажалось дізнатись про тебе все. Просвітна самотність наповнює тебе смутком, який виринає в тобі неймовірними вчинками (ніжністю…теплом…турботою…). Швидко із особливою тобі інтонацією ти пишеш мені свої листи, а я читаючи прагну хоч на дюйм могти так само, як і ти відкриватись вивертаючи свою душу навиворіт…
Кажуть, що почуття – це нісенітниця в яку ми прагнемо вдихнути повітря, оживити, щоб прикрити свою нікчемність перед світом. В ім’я чогось там непізнаного іншими - творити, вбивати, любити. Як прекрасно читати твої листи і вірити в любов. По тихеньку стирати штампи, які були накладені в моїй душі до тебе. Любити і нічого більше.
До кінця, ще не знаючи, що чекає нас завтра. Ми клянемось у вірності та любові. Обіцянками даємо надію іншій, беззахисній уже перед нами душі. Віримо в те, що ще неосягнуте нами, не усвідомлюючи всю свою брехню, ми брешемо дивлячись прямо в очі…
Мій друже… Кожного разу читаючи твої листи я думаю: Чи це людина у вигляді ангела, чи ангел в подобі людини? І ця думка не покидає моє серце. Скажи, що гірше в цьому світі: Жити не розуміючи всю силу любові та доброти, яке може омите людську душу і подарувати спокій та щастя? Чи бути гордим та несміливим небажаючи пізнавати істини?
Рідний мій! Пиши мені… Бо це радість - пізнавати тебе. Бо це тепло, що ти даруєш таке неймовірно дбайливе... А я молитимусь, щоб щастя вміло жити тільки в тобі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2016
автор: Lesyunya