[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Н-А-Д-І-Я