[b]Памфлет поету Романюку Роману присвячую:(відповідь на присвячені мені рядки:
Я в тобі , Україно моя ,
На полях твоїх колосистих.
Заступаю тя від москаля,
І пташок твоїх голосистих.
Річки , озерця й ліси
Так для мене всі любі і милі
Без твоєї не можу краси
Ізгадаю тебе і в могилі.
На Горині на хватку ловлю.
То бичка то тьолка зблисне
Так люблю Україну люблю,
Що любов та на плечі тисне...
ДРАБИНА
Поету Романюку Роману
Моє імя Роман,- поет славнозвісний,
І не просто я поет, якийсь там первісний ,
А справжній пророк,
Я всім поетам подаю урок
І в небо щоб піднятись ,
я візьму драбину,
бо не бачу я без неї рідну Україну..
Я пророк , могутніший і поет,
щоб мене почули відшліфую кожний свій куплет.
Я вже кращий ніж Шевченко , ніж Франко,
поет славнозвісний..
Називай тепер мене Єремія вічний
поведу я свій народ проти москаля...
І народи будуть промовляти лиш моє імя...
Я вище всіх поетів я несу знамена
Бог поезії великий ось моє це ймення...
Як захочу розтопчу вас усіх любії поети,
бо мої вірші найкращі памфлети...
Я Роман , Роман я величний ,
тепер покоряю той бомонд столичний...
Мені Київ весь не видно- подавай драбину...
Бо не хочу більше я писать про село й хатину...
В Україні я такий самий знаменитий...
Скоро весь народ буде мя хвалити.
Я пророк нічого тут злитись...
Хоч з гординею своєю можу сам лишитись...
Я великий патріот себе прославляти, і любить й бажати...
Та давайте вже драбину, висоти вже мало...
Я така величина , яких не чимало , ...
Лиш людиною стаю з неба я спускаюсь..
Був пророком був і буду ним і залишаюсь...
Хоч для себе я пророк ,
для інших гординя,
гордість - основна моя то святиня...
Я поет самий відомий подавай трибуну,
хочу випробувати я свою фортуну...
Скажу я і поведу народ на Донбас ,
щоби не казали , що телята пас...
Я Шевченківський нащадок родом із Волині,
а ви люди українські мої ви донині...
Я найбільший як Франко патріот я новий,
несу слави на собі я мішок пудовий...
Я за славу є готовий, служить навіть чорту...
Я єдиний в цій державі поет український,
а що другий то москаль, то москаль кремлівський...
Як умру , то мій народе подаруй драбину,
щоби бачив, вербу і калину..
Став драбину не просту, постав золочену,
бо так треба поховати людину священну...
Постав стовп тай височенний,
коло драбини хай мене побачать гори й полонини...
Я повинен бачить все кожную валізу...
Яму не копайте...
Як з драбини злізу
Бо мені ще в рай -візьму і залізу,
я боюсь ,що в Україні тай один зостатись...
Браття я Роман , поет дуже славний.
Жаль що тільки лиш обман хай інші поплачуть...
Бо я справжній є фазан, -гордовитий значить.
Буду другими побитий...
Поетами критий .
Буду інших я поетів просто зневажати,
бо навіщо конкуренти треба їх прижати...
Не дай господи поет справжній попадеться,
то тоді із України тікати прийдеться...
Поцілую москалю перстень гордовито,
Заплачу йому за вхід великее мито...
Замість миски тай візьму велике корито.
Тай почну із москалем та й у парі жити...
Я Роман боюсь поетів, сильно як вогню,
бо пізнають у мені справжнюю свиню...
Я ж бо думав, що поет я з усіх найкращий,
а серед людей назавжди пропащий...
Дай мені поета то почну гнобити,
бо у конкуренції неможу я жити..
Я Роман поет найкращий, справжній патріот ,
подавай мені драбину, бо із висоти вищий за людину.
Буду вам пророк , ви мені молітся, як з драбини упаду, тоді не дивіться...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679958
Рубрика:
дата надходження 25.07.2016
автор: Ростислав Мельничук