Добридень тобі, Синевіре, озерце!
Не бачились ми - не забула ім'я.
Колись полонив, було, ти моє серце.
Моргнув синім оком – і я вже твоя.
Тим оком глибоким і чистим, мов роси,
Ти хід в мою душу надійно пробив,
Та що це? Сьогодні ти геть безголосий,
Змарнів, обносився і синь загубив.
Лежиш, ледве дишеш, мов пес після бігу,
Постарів, посивів – не той, що колись.
Чому то так сталось – лишив вищу лігу?
Збираєшся вмерти? Не треба! Борись!
Потрібен мені, моїм дітям і внукам.
Не тих нині меле історії млин...
Пий ріки (ви дайте!) і дихай без муки
Під небом, у колі смерек і ялин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679983
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.07.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)