Україна сьогодні ховає синів,
І горює- плаче за ними.
Неба край раптом ніби аж пополотнів…
Ба, хмаринками вбрався сумними.
Душі вбитих солдат піднялись в небеса,
Оберегом щоб звідти стати,
І не раз іще будуть вони воскресать
В світлій пам’яті друзів і матір.
Із війною зустрівшись лице у лице,
Смак гіркий її теж пізнали,
Коли їх частували російським свинцем
І поранених добивали.
Україна тремтить… Україні болить…
Адже плем’я яке ховає,
Та настане той час – заясніє блакить…
А покищо війна триває…
11.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680078
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)