Лети, лети, мій диво-птах,
Я відпускаю. Жени страх.
Більш не шукай мене в гаях,
Не нишпори в полях, степах.
На жаль, я не твоя жар-птиця
Та й ти, хоч зовсім близько крах,
Не відродивсь як фенікс-птах...
Вдивляюсь я... На видноколі
Ти мчиш, немов промінчик долі.
Та то омана крижана,
То лише марева зоря.
І ось на сході сонця зранку
Летять два птаха на світанку
Та все ж по різні вони боки
Разом не можуть бути скопом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680479
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2016
автор: Онучка