Ну от і фініш, край рожевий,
Прощальні все нашіптує слова,
У скронях дзвін зеркально- кришталевий...
Кохання ніби було і нема...
Душа летить у прірву чорним птахом,
Зупинок вже не має на шляху...
Вітер шарпає крила з кожним змахом...
Розносить пірья по гірським струму...
Вдихнути тяжко,біль подих забиває...
Вдихнути хочеться, та сил нема...
Лети ж під обрій !Там уже світає!
Кричать хотілося ,та я ніби німа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2016
автор: lesi4ka0104