парадокс
ми не бачимо людей
коли вони з нами
а коли вони йдуть
ми починаємо їх помічати
шкода
інколи найближчі стають
найдальшими
а ті кому ти потрібен
без хвилини секунду
йдуть з тобою
пліч-о-пліч
смішно
ми часто сміємося
із чужих похибок
хоча насправді
ми самі
суцільні похибки
дивно
ми шукаємо
найзручнішого моменту
щоб втекти куди-небудь
за океан
а хтось пів життя
змарнував за тим океаном
і неупинно шукає
дорогу додому
дивовижно
люди прагнуть побачити
сім чудес світу
але не помічають
мільйон чудес
у своїй душі
навіщо
ми прагнемо змінити світ
коли світ давно
змінив нас самих?
парадокс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680556
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2016
автор: Чакір