Ромашками поле покрите,
Як сонця багато у них !
Дощами серпневими вмите,
Окастих сердець золотих.
У ніжність, народжену полем,
Торкнулась цілунком блакить,
Розлука - негідниця з болем
Ромашковим полем летить.
Цю квітку ще пестили зорі,
Їй силу пророцтва дали,
За синіми ген небесами
Розносять кохання вітри.
Зливається десь з небосхилом
Мережка ромашкових мрій...
Гойда каравела вітрилом,
Розсипаних небом надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680608
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.07.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова