Знов пишу казна що,
Бо кохання, як мить, ефемерне,
Чи то тінь, чи то марення - хворого розуму клопіт.
Просто так, нізащо -
Ні за гріш, ні за "добре" - мізерне,
Все, що рветься з душі, відганяючи мантрою допит,
Чи пишу не тобі?
Просто крається знов безпорадне...
Ти ж бо знаєш, його не зупиниш, тріпочеться ревно.
Попрошу, далебі
Наздогнати оте непідвладне,
Невідоме на дотик, палаюче в Вічності кревно.
...........................................................................
Хай хтось скоса зирне:
"Он банальність в обіймах спочила,
Кілометрами пише бездумно - короткі рядки."
Може й камінь жбурне
Або глумом підніме на вила, -
Бур"янам не здолати уперті шипшини ростки.
Стародавні греки присвячували шипшину дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси.
29.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680684
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Ліна Ланська