Тікаючи від рими, 7


*  і  я  святим  назватися  не  зможу…

Зізнаюся  в  тім  перед  небом,  жіноцтвом  і  панством  –  
то  з  волі  Творця  мав  одну  тільки  пристрасть  гріховну:  
природному  потягу  тіла  чинити  супротив
не  міг  я  з  тих  пір,  як  пізнав  першу  жінку  в  коханні.


*  це  вирок:  вона  за  вас  заміж  зібралася.  баста!

Мій  досвід  життєвий  підказує:  будьте  уважні
в  стосунках  із  жінкою,  раз  покохавшись  із  нею:
ви  переконати  не  зможете  в  тім,  що  не  гідні
уваги  її,  якщо  заміж  за  вас  вона  схоче!


*  де  правда  життя,  його  суть,  насолода

Дивлюся  на  двох  у  житті  із  захопленням  вічним,  
вони  мені  істину  стверджують  –  «Так,  бог  існує!»:  
дитина,  що  тільки-но  в  світ  увійшла  –  щастя  серцю,
та  жінка  кохана,  що  я  так  люблю  і  жадаю!


*  як  тішить  нас  вічна  окраса  жіночої  вроди!  

Ще  з  древніх  часів  мудреці  
                                                                                   про  жінок  одностайно  навчали:  
«За  чари  бентежні,  красу  і  спокусу  оці  серцеїдки
Кравчиням  завдячують,  швачкам  
                                                                                                     та  фарбам!»  –  Ах  сивобороді,
лукавили  ви,  та  лоскоче  їх  зброя  і  думку,  і  серце!
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680741
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Касьян Благоєв