Ти до мене ішов стільки зим,
Подолав сотню хибних доріг,
Щастя людське нагадує дим,
Воно є і немає для всіх.
Сущих душ золотий ренесанс
Проглядає крізь вічності скло,
Править світом фортун реверанс,
З первовіку завжди так було.
Ти до мене ішов стільки літ,
Як ідуть до великих епох.
Чорне сонце пішло у зеніт.
Біле-сяє пророчо на двох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680793
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Вікторія Коваленко