Душа поета завжди плачить,
В якій глибокі рани.
Й розбите серце ніхто не бачить,
І сліз пролитих океани.
Іншими очима бачить світ,
По іншому розуміє людей.
Різке падіння і шалений зліт,
Та сотні безсонних самотніх ночей.
Туманні погляди від алкоголю,
Й в голові божевільні голоси.
Не володію самоконтролем,
І хитрим розумом лиси.
Душа поета завжди плачить,
Розбите серце кричить від болю.
Іншими очима цей світ бачить
Від зайвої чарки алкоголю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680922
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2016
автор: Любомира Королько