[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=ca865296f55c79175da098b8278e0ddc&n=33&h=150&w=218[/img]
Дивлюся у вікно, там сонце…
Там кіт мій витирає боки об паркан
І тихо на душі і млосно,
У серці спокій , а в животі вулкан.
Метеликів зграя б’ється,
Над квіткою щось добуває джміль,
Серпневий світанок весело ллється,
Золотистий котяра ховається в тінь…
Мляво і чинно проходять думки…
Чую як чайник бухтить на кухні -
Звичка лишилась з зими…
А я собі думаю…
так, - бездумно…
Дивлюсь у вікно на сонячні квіти,
на вигріте лінню пузо кота…
Схопитись і бігти, доки ще літо,
Чи нащо мені ота суєта…
Мружиться кіт мій ліниво…
І щиро дивується всім цим думкам.
Йому вже приснилося щось там їстивне,
Я ж плину до кухні, а сон огорта…
31.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681005
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2016
автор: gala.vita