[i] Світлій пам‘яті загиблих
в Іловайському котлі присвячую
[/i]
Пекла жара і працювали „Гради“,
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
Вони снарядів не жаліли гади,
із шкіри ліз російський „брат“ Іван…
Час зупинивсь, а пил їв хлопцям очі,
у танків навіть плавило броню.
Живі принишкли і чекали ночі,
щоб вийти з моря крові і вогню.
Тут всі свої, нема лиш генералів,
що помирати кинули своїх.
Скотам тим, гнидам, місце за Уралом,
та й як ще можна називати їх?!
Серпневі дні ті в пам‘яті надовго
залишаться у тих, хто вижить зміг.
І вічна пам‘ять всім, хто ту дорогу
не подолав, а в тім котлі поліг.
Тяжка година, мов зима надворі,
народ крокує в невідому путь.
Серця загиблих світять, ніби зорі,
й дорогу нам в майбутнє осяють.
31.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116073102762
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681191
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2016
автор: Олександр Мачула