Ми цілу вічність міряєм узбіччя.
Сьогодні швидше, завтра повільніш.
Шукаєм поглядом серед сторіччя
Когось та знову йдем усе хутчіш.
Ми фантазуємо про перший дотик,
Про те, що скажемо, які слова...
І в мріях губимось, минувши окрик,
Тримаєм рух ми далі - в забуття.
Луна пливе позаду ще, а стежка
Вже поросла колючим бур'яном...
Можливо, в нас душа від пошуку залежна?
Ріці не бути затишним ставком.
Не оминайте поглядом життя,
Дивіться пильно. Не скидайте оком.
Знайшовши скарб, рушайте в забуття
Вже разом вільним монолітним кроком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Mugen