це кімната закинутих дзеркал
із вистиглими спогадами
яких годі вже
яким годі вже
бути зі мною
пил їх горне до себе
аби навернути у свою релігію
обіцяючи тихий рай
пустелю себто
тільки стеля у цій кімнаті біла
простір поза життям
листя целюльози на твоєму столі
слон Будди у мене на шиї
я бачу вихід на білій стелі
вихід це завжди світло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Принц Флорізель