Жив собі на світі чоловік Іван. Був він хорошою людиною, та мав непривабливу зовнішність. До того ж, кульгавив. Тому і прізвисько отримав відповідне - Кульгавий. Багато людей насміхалися з нього, чоловік навіть друзів не мав. Боляче було Кульгавому залишатися наодинці, проте з ким би він не потоваришував, його рано чи пізно зраджували. А після кожної розпачі з Іваном відбувалося щось неймовірне. Втоплені у глибині душі образи все міцніше стискали його серце. І тривало так доти, допоки воно не перетворилося на камінь. Згодом закам'яніло все тіло Івана. Але на камінь, що лежав обабіч дороги поряд з будинком, де він жив, ніхто, як і на самого Івана раніше, не звертав уваги. Інколи його топтали ногами, перекидали з місця на місце. Та сталося диво. Маленькій дівчинці незвичний камінь чомусь дуже сподобався. Вона нахилилася над ним, ніжно торкнулася рукою, і тієї ж миті брила знову набула людського вигляду. Так незнайома дівчинка завдяки своїй уважності та доброті врятувала Іванові життя. Бо навіть камінь здатен стати теплим, якщо обігріти його.
01.08.2016 р.
Притчу опубліковано Одеському незалежному літературно-художньому журналі "Літера "Т" (2016-5)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Світлана Крижановська