Бачив, малі янголята вивели нас на цю путь?
Той, хто ніколи не платить, грає по суті всліпу
(знаю, ти теж таким був).
Хтось розіслав мерехтіння і розписав небеса.
Снишся загубленим тіням важелем на терезах
(тільки тепер ти не сам).
Бийся, бо завтра настане вимерлим, висохлим дном.
Я притулюся вустами там, де боліло давно
(ніч нам згодиться на тло).
Виросте, вислизне вітер і переллється за край.
Як би мені скам’яніти, поки усе це не гра?
Так ти мене покарай.
Ми перейдемо всі межі. Стисни до болю кулак.
Все, що від тебе залежить, вгору іти, а відтак
просто подай мені знак.
…чи ти мене також – так.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Катка