Здається, я ніколи
тебе не покину,
хоч як буде холодно,
і хоч буде Третя війна -
я поруч з тобою тихенько ляжу й загину,
і дам тобі випити мою душу і кров
до дна.
Це ж любов.
Я завжди буду поряд, іноді
тінню, а іноді сонцем, що тебе перекриє.
Я стільки ж страху у тобі посію,
скільки й радості.
Мабуть.
Тільки ти також завжди зі мною будь,
щоб із срібними потилицями і повністю пустими серцями,
яких хтось назвав давно "тато і мама",
ми могли засміятись над чимось дурним, непотрібним.
Я тебе не кину, я мушу тебе побачити
срібним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Попіл Фенікса