Акробатика постільної пневматики,
Ранені ми разом із нічним дощем,
Стій не цілься в мене, зроби паузу.
Дай перезарядити кулемет.
Дай мені розбещену свою прострацію,
Хрестиками долю не назвеш,
Поки плавали у просторі як ватники.
Нулики взяли свій Еверест.
На якому розлилась психічна статика,
Без іменне те твоє кільце,
Що водило все життя мене в круг пальчика,
Надягало на немиту голову вінець,
Наркоматика твоєї матики,
Десь під черепом мене гризе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Максим Жембровський