Я бачу скло, коли дивлюся у вікно
І віддзеркалення якоїсь самозванки,
Вона керує мною, як у доміно,
Вкарбовує свої всі псевдо-забаганки.
Для мене видумка, для неї хід,
Для мене існування, а для геї гра,
У мене серце, а у неї просто лід,
У мене осінь, а вона уже зима.
А ще вона. Вона-сама.
Складна дискусія із власним Его-
Це те, що не повинне нас лякати,
Це не маестро-вітер, і не грего,
А просто вміння своє Я пізнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Д у РМ (ан)