твій дзвінок.
теплий голос як поклик минулого!
холодним дотиком
і відлуннями
простягнув коридором моїх думок.
Іще крок!
Я не зможу вже бути байдужою.
Ті вуста,
що давно вже припали пилом війни
і давно вже ціловані не мною вони.
Я б, звичайно, не всю,
та черпнула б ще вдосталь води
з ріки часу,
щоб згадать як же солодко,
яким трепетом билось в ній "МИ".
Були зрадою ми в ній простуджені
у під'їзді прощення
поцілунками відчайдушними.
Поштовхи пристрасті
і жорсткої любові.
Нам нікого не треба
в тих ночах лише двоє
були ми!
В тих зап'ястях,
що укутані пестощами,
вже немає моєї кровІ
там вже й руки ті не мої.
Примарою ввірвався ти
в мої нові, заповідані Богом, світи.
без любові
без болі
без волі
Я віддам своє здблуджене тіло
у бажання твої грішної й хтивої гри.
про одне молю голосом вирваним
"хоч цієї ще ночі не йди!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681412
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Vit_Ka