Зрідка, буває спустошення
Пісок крізь очі ліпить душу
Ілюзії, думок спорудження
Хто я, чи пізнавати мушу?
Свята пустеля поглинає ступні
В безкрайнім небі вільна птаха
З поривом глибше лиш наступні
Публічне місце, руда плаха...
Заплющу очі, розмалюю світ.
Нехай без пензля малювати
Так кожен мріє залишити слід
Кохати серцем, а не блазнювати
Дитинство, біла хата та садок
Малого щастя складові банальні
Обійми батька, потяга гудок
Тонкого Духа спогади сакральні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681437
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Витісненні емоції