Із ситого тіла голосить голодна душа,
Надягає пальто, сідає у перший потяг.
Знаєш, у неї в кишені ані гроша.
Наготою вона. Їй не потрібен одяг.
Душею протерли підлогу сусідньому дому,
Душею розбили всі чашки з брудного стола.
Душа застогнала, коли заховала когось від грому.
Душа стала сива. Сивіша ніж сіра зола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681487
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Луноокая