Блукає душа щосвітанку,
Наосліп бреде по кімнаті...
Якою зродитися зранку
Вирішує знову і знову.
Веде стоголосі розмови
Нечутні людському вуху,
Вирішує як їй тут бути
Й повторює свої промови.
Тиняється всюди, де хоче
Й де тілом не може ступити.
Й регоче, й регоче, й регоче!
Як можна ж убого так жити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: Марія Микуляк