Шукав поживу весь день Лев. Бо ж так хотілось їсти...
Та він нічого не знайшов. То ж натомився й захотів
на березі ріки присісти.
Сидів, сидів... а думка та усе ж бентежить Лева.
- Ой, де ж та їжа? Де ж та їжа? Нехай там що,
а відшукати її треба! Ох...
Здавалося й живіт до спини вже присох.
Аж тут побачив у воді когось. Ось...
- Нарешті я обід знайшов, - подумав Лев. Як добре, що
сюди прийшов!
То ж підкрадався. А той назустріч Леву йшов. Він зовсім
Лева не боявся.
Розсердивсь Лев і кинувся вперед... А чим скінчилось?
Знаєш наперед.
У річці борсавсь Лев, з собою бився. Голодний виліз. Злий.
Отак наївся...
Буває дехто так сидить. Чекає. Та ще й на долю нарікає.
З тих, хто працює, ще й сміється. Не бачить він того, що
сам з собою б'ється.
Ти мудрим будь! То ж не чекай. Краще працюй і заробляй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681597
Рубрика: Байка
дата надходження 03.08.2016
автор: Надія Башинська