Ну, що тобі, жінко, треба?
Бав внуків, вари борщі,
Вдивляйся у просинь неба,
Заковтуй озон дощів.
Ну, що тобі не сидиться
В твоєму старім гнізді?
Все пурхаєш, мов синиця,
Не втримаєш у вузді.
Шукаєш води в болоті.
П’єш мрії з тонких суцвіть
І душу свою на дроті
Вивішуєш. Ну, глядіть.
А кожен – в своїй отарі,
Пильнує своє руно.
Лиш подруга сива – старість,
Тупочеться під вікном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681627
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)