Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: Наталя Данилюк