воно із крихт збирається докупи
у серпні місяці це відчуття
воно таке солодко незабутнє
і промайне одна лиш мить
а серце кличе знов додому
і час не швидко вже летить
і кличе вдаль ще не знайому
усі ці проблиски пітьми
усі ці м*які леза
невже вони невже вони...
візьмуть і щезнуть
я відчуватиму вночі той стукіт
із глибини світу
я пам*ятатиму завжди
що це було лиш наше літо...
і промайне і розгориться
палатиме один лиш раз
а потім рвучко заіскриться
і заховається в той час
коли бажатиме так доля
а доля - Бог а ми - це Він
така вже Його свята воля
і Він збиратиме загін
ось тих що не згубились
не зіпсувались не знайшли
ось тих що батьківщину не забули
ось тих що так тонули не могли
ось тих що бачили красу цього літа
тих яких нещадно так забито
тих які так вірили і так хотіли
тих які у небо не взлетіли
тих які бажали тільки свята
тих ...на жаль не так вже й їх багато...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: LOKOS