І твоя блискавицями вишита сутність
І відбитки голок там де вчора був розум
Перетоптані спогади яким не збутись
Металевим твоїм відтінком морозить
Ти казав що боїшся та глибоко надто
Твої хмари аж до кісток у мені
На смітник всі кисневі маски
Пневмонією станеш, хвора на вік
І ромашки сказились немов росомахи
Безкінечно питанням німі
ГМО вирок нашого часу
Та в тобі навіть чорний святий
Я заплуталась, дихати важко
Опускаючи серце на землю
Пальці твої завжди цілувати
Бо коли йдеш стає надто темно
Люди бачать лише божевільність
Моїх мрій серпнево-блакитних
Але твої погляди стріли
Кажуть: Йди... Головне не спинитись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2016
автор: Марамі