Земле, моя Земле, чом ти посивіла?
Чом на твоєм небі туга пролетіла?
Чи той сум від сонця, або може люди…
Земле, моя Земле, не орають плуги.
Ти не родиш жито, на тобі кайдани
Ти посохла влітку, взимку,… льодянії брами.
Весняна веселка похмурніла знову,
Забуваєш, Земле, свою рідну мову.
Все шепочеш щось, спраглими губами
Жили свої рвеш, тягнучи кайдини,
Що сини поклали, залізячча в груди.
Земле, моя Земле… ти у сні… марудиш.
Кожен день, до тебе, сни приходять справні
Обіймеш ти діток, у ві сні всі гарні.
Але зло, мов хвощі, стовбур обвива
Розкриваеш очі… діточок… нема.
Порозбіглись діти… в прийми та на прощу.
Лише при дорозі все танцює дощик.
Обмиває руки, що тримали плечі
Підростают люди, що були малеччю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681817
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.08.2016
автор: Dema