Долетіти б до хмар і пірнути в м’яке покривало,
Доторкнутись крізь пух до безмежжя блакитних доріг.
Колисати думки і чекати, щоб сонце сідало,
Проводжаючи день за далекий багряний поріг.
Долетіти б до хмар, зазирнути хто ж їх розстилає,
Хто пряде й звідкіля білосніжне таке полотно?
Хто фарбує грозу, блискавицями вись розсікає?
І створити своє незабутнє пухнасте панно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681844
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2016
автор: Людмила Мартиненко