У чашках з чаєм слова заваряться.
Комусь із цукром, а хтось посвариться.
Мені би в тиші дня твого лиш голосу,
І від коханих рук на тілі полоси.
Мені б тебе всього на кухні стомленій,
Навпроти, тет-а-тет, не в повідомленнях.
Такого справжнього, до болю рідного,
Щоб завмираннями аж серце стиснуло...
Такого ніжного, іноді грубого,
Мені потрібного, всіма забутого.
Всіма липневими дощами-барвами,
Нічними стежками, гучними барами.
Мені б лишень тебе до ідеальності
В усіх кутках мене, моєї спальні,
В усіх замріяннях, моїх незграбностях,
Падіннях горілиць і необачностях.
В газетах вранішніх, забутих зонтиках,
У кожних порухах, у кожних подихах...
У кожнім сні моїм, у всій реальності
Побудь на мить моїм до надзвичайності...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2016
автор: Поправка Юлія