Є запитання вічне й достеменне,
Немов відкрите у життя віконце:
Чи ще посвітить сонечко для мене,
Чи зможу я – для когось стати сонцем?
Слова свої, мов бісер у намисті,
Нанизую на сонячні тенета,
І з них думки свої складаю чисті ,
А це – хороша у житті прикмета!
У нас з тобою справ – край непочатий,
І стільки ще багато нам зробити!
Мій друже, сонячних людей багато,
І нам ще довго – в світі цьому жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681876
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.08.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)