О незрівнянний аромат смарагдового літа,
Де пінна хвиля, мов руно, ласкавим сонцем гріта,
Спаде на гальку і тоді , заграє мозаїчно.
Радію я в погожий день, в цей осяйний, незвичний.
А понад морем, в вишині, видніється ген чайка...
Я бачу катер, рибака, що тисне міцно файку.
І любувалася б я ще, на жаль сідає сонце.
Та не журюсь, бо молодик вже буде зірку сонну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2016
автор: Світлана Петренко