Як пахнуть трави, скошені учора,
Де коники стрибають навмання,
Не вміють цвіркуни сюрчати хором
І ще не коле висохла стерня...
Сльозою сік стікає на покоси -
Не хоче в"януть зрізане стебло,
Ліниво походжає вечір босий,
Мов дощового літа й не було...
Бринить повітря й важко, й невагомо,
Та знає ніч, що звалена трава
Співа останню пісню. Невідомо
Померла вже вона чи ще жива...
О, як мені хотілося сп"яніти
Від того неземного, без прикрас,
Святого почуття, що впало в літо,
Коли усенький світ забув про нас...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2016
автор: Наташа Марос