трусяться мої руки
невдало і непомітно
частішають внутрішні земле
струси
здригаюсь
мов струшую давній попіл
зотлілого тебе
чекання
лишуся простим недопалком
кимось кудись загубленим
без жодного натяку на зернятко
на зцілення
зеленими завитками
лишуся лежати долу
належати давній долі
залишеного непотребу
гнилючості
ілюзійного самознищення
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682185
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2016
автор: do_not_disturb