Мені б хотілось зробити в прірву останній крок
Не завмирати на місці під поглядом твоїм
Пальцями розгорнути привидів злих казок
І обладунки із вірностей у розділ "Вчора"
Якби ти знав як не хочу наполовину
Із тими хто не вартий твоїх недопалків
А світ все вчить що і кому я тут повинна
А я все впевнююсь, що зважати не варто
Стою, немов проросли корінням ноги
Всміхнувся крізь окуляри, вмить пропала
Навів приціл, ось і все... Прощавай розум
І зводжу в степені безкінечністі твою вартість
А так хотілось би, переписати сюжет
Мою несмілість повикидати з абзаців
Не слухати дурнів, що шепотіли: Мине
Та я не знала, що ти для мене значиш
Якби, мій Янголе, я збожеволівши
Зробила в прірву твою крок останній
А поки тихо пишу вірші
І обгортаюсь усе чеканнями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2016
автор: Марамі