(не всі, але багато)
брудні помийниці –
у них роти:
не те, щоб неприємний запах мали з рота,
багато гірше:
слова, що звідти виповзають – сама підлота
і жодні «дезодори» не спасуть
напівзогнилу
некрофільну суть
дерева падають,
почувши ненароком,
що вони плещуть і несуть…
стоять колоною
непробивною –
щоб пенсії забрати в банку –
з самого ранку,
ні, не радіють –
сичать, як змії
на все:
фізично-емоційні піврозвалини –
і кличуть Сталіна
«…за Сталіна – ото життя було –
щомісяця дешевшало
їдло…»
о, стадо тупості,
невігластва, ненасиття,
за вбивцею і людоїдом плаче,
хоч пенсію –
уперше на заярмлених кацапами просторах –
Хрущов, задовго після Сталіна, призначив…
при сталінові пенсій - НЕ було
за сталіна – усе що вижило –
за «трудодні» , безплатно тобто,
ярмо тягло, у ярмах падало…
забуло?
хіба не бидло
лоботомоване?
«За сталіна» і дармовий срібняк,
на землю, що його годує,
війну прикликало
все мало-мало – скиглить без упину,
навіть тепер,
коли за вільну Батьківщину
сини й онуки гинуть…
хіба не бид-ло?...
…якби ж то тільки ці
манкуртили
помийники й помийниці...
07.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682243
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: Валя Савелюк