Просто іноді не відпускає...
Минуле не вернеш ані на мить.
Та щось у середині міцно тримає...
Приємна тУга моє серце щемить...
Давно не дитина та не зрозуміла,
Була де межа у доросле життя...
Де лишити встигла юнацькії крила?
Коли так змінилось моє сприйняття?
Так дивно, що поруч тепер інші люди...
Зі зрадой знайомлять найближчі з усіх..
Та обриси їх переслідують всюди...
Й далеко не завжди вже щирим є сміх.
Не завжди вдається змиритись з роками,
Забути змарновані дні й місяці.
І мрії, які вже не втілю - сльозами
Відблискують часто тепер на щоці...
Ця слабкість хвилинна...Життя вир навколо
На спогади й сум не лишає часУ.
Жаліти не раджу нікому й ніколи...
Та, все ж, пам'ятати...і біль, і красу...
© Надія Колб
07.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2016
автор: Nadiya_Kolb