«Погоничі кричали за рікою,
Словами посягали на цноту,
А я її побачивши такою,
Обрамив у обіймах наготу».
Олександр Смик. «Коли одягнена у свіжу наготу».
Не переношу наготу несвіжу:
Затисну носа пальцями чимдуж,
Я подрузі ув очі правду ріжу
І посилаю далеченько – в душ...
Моя кохана не жаліє мила,
Бо також полюбляє чистоту,
Вона учора личенько умила
Ще й освіжила добре наготу.
І крикнула: - Ходімо до роботи!
Замерзла я чекати голяка!
Мене словами не позбавиш цноти –
Замало тут самого язика!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2016
автор: Микола Базів